Ферма ТОВ Навіка — 7 камер вирощування — знаходиться в селі Бузова Київської області, там велися активні бої, село було під окупацією російських військ. Власники ферми — родини Мельник та Любар. Марк та Ірина Любар розповідають УМДІС про те як переживають війну, в яку суму оцінюють збитки і ушкодження ферми, що потребують для повторного запуску.УМДІС: Ірино та Марку, ваша ферма територіально опинилась в епіцентрі бойових дій. Як ви та ваші працівники переживали початок війни?
Марк: Зранку 24 поїхали на ферму — з дітьми і зібраними речами. Були готові до евакуації. В регіоні Гостомеля, що в 30 кілометрах від нас, вже починались активні бойові дії. Більшість з колективу вирішили залишитися — тоді ми завезли їм на ферму продукти. Того ж дня виїхали в Житомирську область, залишив там Ірину з дітьми. Наступний день 25 з братом Ірини повернулися на ферму бо прийняли рішення припинити роботу. 7 камер були загружені, 4 тони гриба в холодильнику. На дорогах якими їздили зірвали мости.
Видали нашим працівникам готівку щоб мали при собі. Вони хотіли перечекати і не виїзжали — залишилось 10 людей. Коли прийшли російські війська і почали стріляти по будинках — попросили сусіда який мав підвал в 20 метрах від ферми пустити їх. Жили там вісім днів: на годину стрілянина припинялася — бігли до нашого гуртожитку помитися і поїсти. Найдивніше було коли наші збиральниці з дому дзвонили бригадиру — вона каже що сидить в підвалі — а вони питають чи будуть премії.
Коли наш родич наважився під пострілами виїжджати з села — десь 4 березня — адміністратор яка теж зі всіма була у підвалі поїхала з ним машиною — вдвох вони вивезли наших працівників. Тільки один чоловік — Олег Миколайович, різноробочий — зникнув без вісті. Вперся коли всі виїжджали і відмовився — після 4 березня не маємо з ним зв’язку. Коли виїжджали бачили багато загиблих яких навіть не ховали. На відстані 1 кілометра впав літак, ракета потрапила в пологовий будинок недалеко від ферми, в дворі ферми впала ракета.
УМДІС: В які суми ви оцінюєте втрати — незібрані гриби, пошкодження?
Ірина: Виходячи з вартості компосту, покрівельної суміші, логістики — наші збитки 1 мільйон 200 тисяч гривень. Якби рахувала втрати виходячи з кошту незібраних 50 тон гриба, а не кошту видатків — було би ще більше. 4 тони непроданого гриба в холодильнику ще 200 тисяч. Разом з ушкодженнями: даху, чіллера, вікон — 2.5 мільйони гривень.
Ще не повністю оцінили збитки. Дах ферми — як решето, будинок посічений, 13 вибитих склопакетів, прошило пакувальну машину, ушкоджений теплообмінник чіллера — застряг уламок ракети. 8 тисяч пластмасових ящиків для грибів згоріли в пожежі на території ферми від уламку який потрапив — від температури пошкодилася стіна ферми на місці пожежі.
Коли не було світла після визволення села і брама була відкрита — мародери взяли керхери, зварювальний апарат, інші речі — втрати на близько 50 тисяч гривень. Міліція знайшла наш компресор, генератор в селі. Не писала заяву — думаю якщо комусь було потрібно і підзарядилися — не шкода, тільки би назад повертали.
Запросили державну комісію — така функція доступна в цифровому додатку ДІЇ (пошкоджені будівлі) або через органи місцевого управління (громади). Оцінює суму збитків, планується що будуть компенсувати — можливо що з фонду ООН. Комісія поділилася на дві групи — перша оглядає ушкоджені житлові будинки — друга промислові будівлі щоб якомога скоріше могли запуститися. Приїхала швидко — за тиждень від того як викликали. 13 квітня звільнили село — були сапери, зачистки — 17 квітня вже приїхала державна оціночна комісія.
УМДІС: Наша галузь дуже дружна, знаю що зараз ви на Західній Україні, і Марк працює технологом на фермі у друга-грибовода. Що плануєте відносно повернення до Києва і власної ферми?
Ірина: 90% родичів і подруг які виїжджали до Польщі, Чехії, Австрії вже повернулися. Питають чому не їдемо до Києва: до війни виявляється теж звикаєш. Хочемо вертатися до Києва і працювати щоб запускатися — але не раніше середини червня. Не хочу двічі вставляти склопакети у вікна. Чула що на червень всі графіки у компостних заводів розписані, і грибоводи з села Мотовіловка почали грузитися. Наша собівартість зараз буде 45-50 гривень, їхня собівартість менша — не відомо як спуститься ціна. Знаю, що грибоводи беруть кредити щоб запуститися — вводять по 1-2 камери. Ми прорахували: нам потрібен 1 мільйон 100 тисяч гривень щоб загрузити всі 7 камер. Це тільки сировина. А ще відбудова, працівники, багато чого. Будемо вводити камери частинами: запуститися одразу коштів не вистачить. Та й пошкоджений чіллер на дасть потрібної потужності на літо для всіх 7 камер.
УМДІС: Знаю що хоча ферма зараз не працює, ви дали роботи частині працівників. Що просите їх робити?Марк: У частини наших співробітників зруйновані будинки. Поселили в наш гуртожиток. Вигружають камери з відкритим грибом, миють, дезінфікують. Працювали спочатку в респіраторах — бо відкритий гриб викидає спори — можна вийти з камери з запаленням легені.
Коли була окупація на ферму потрапити не могли. Навіть не знали чи ще маємо ферму. Перша знайома людина яка ввійшла і повідомила що ферма стоїть — потрапила 12 квітня. 18 квітня приїхала людина від нас щоб оцінити ситуацію.
Довго мили холодильник. Мали 4 тони гриба станом на 24 лютого. З них 3.5 тони роздали — зоставили бригадиру яка живе в тому селі ключ від холодильника і попросили написати оголошення в групі села що віддаємо гриби безплатно. Відвозили теж на блок-пости. Тому тільки пів-тони згнило — але мали все ретельно дезінфікувати в холодильнику.
УМДІС: Чи постачальники ідуть зараз на зустріч?
Ірина: Компостному заводу Агаріс винні останню накладну. 23 квітня привезли компост — поклали на полиці — і почалася війна. Поки не змушували нас платити. З виробниками покрівельної суміші думаю вдасться домовитися на відстрочки оплати, хоча не знаю чи варто. Дзвонив дізнатися як справи Євгеній Скрипниченко — виробництво його працює, також дзвонили з Торадо. Покровщики беруть кредити в банку щоб запуститися бо клієнти з ними не розрахувалися після початку війни, а вони дуже хочуть працювати — в такій ситуації навіть не зручно просити про відстрочки або знижки.
Щодо тари, на початку війни на фермі мали 700 орендованих пулінгових ящиків. Коли наші війська звільнили село — залишилось 674 штуки — 26 вкрали. Пишу зараз четвертий лист компанії, яка дала в оренду ті ящики. Перший лист — пояснювальна записка чому так сталося, що ящики згубились. Другий — що прошу звільнити мене від оплати за втрачені пулінгові ящики бо це сталося з незалежних від мене причин. Третій — що прошу виставити мені рахунок на ці ящики, бо не згодились їх списати без оплати. Плачу балансову вартість зі знижкою 30% — 120 гривень за кожен втрачений під час війни ящик. Бо я орендар і відповідаю за предмет оренди згідно договору. Але наступний лист — що прошу звільнити мене від сплати повторної оренди за всі 700 ящиків — за квітень! Бо вони стояли у мене на фермі коли була окупація. Мабуть мала купити танк і поїхати відбити їх пулінгові ящики.
УМДІС: Чи розрахувалися супермаркети за довоєнні поставки?
Ірина: Компанія АТБ повелась дуже порядно — закрили всі накладні не залежно від того що припинили возити. Сільпо винні сотні тисяч ще за гриби віддружені в січні, менеджер відповідає: «не можемо зараз розраховуватися бо війна» і «ми не крадії — віддамо коли зможемо». Спершу казали що збирають на борщові набори для українців — це добре, але чому помагають за кошт постачальників, а не свій? В умові прописано що можуть не віддавати в умовах форс-мажору. Реально платять тільки тим грибоводам які зараз постачають гриби — навіть з меншими відстрочками ніж раніше. Іншим кажуть що віддадуть якщо буду запускатися і постачати. Тільки за що запуститись?
З корпораціями так — інакше з людьми. Розрахувалися практично всі перекупщики хто брали на ринки. Оптовик з під-Сум задзвонив — у нього дім розбомбило, каже: «10 тисяч вам винен, пам’ятаю — я поверну».
Якщо ви готові поділитися своєю історією під час війни, яку ми зможемо опублікувати українською і англійською мовою – пишіть до нас в буд-який час. +380935690941 Інна Устиловська (Viber, WhatsApp, Telegram).
